поразка
ПОРА́ЗКА (невдача у бою, боротьбі, спортивних змаганнях тощо); РОЗГРО́М (перев. у бою, війні — велика, остаточна поразка). Хлопець почував себе хоробро, видно, прагнув узяти реванш за попередню поразку (Ю. Збанацький); День шостого грудня, початок зими, — Це другий удар наш — розгром (ворога) під Москвою! (І. Нехода). — Пор. 1. прова́л.
ПРОВА́Л (велика невдача, пов'язана з припиненням якоїсь діяльності, арештом тощо), КРАХ підсил., КАТАСТРО́ФА підсил., ПРОГА́Р розм., ПРОВА́ЛЛЯ розм. рідше, ФІА́СКО книжн.; БАНКРУ́ТСТВО (БАНКРО́ТСТВО) (пов'язане з неспроможністю в чомусь). Провал? Звісно, без них не буває, проте... він вірить у щасливу свою зорю (М. Олійник); Марина ще не вірила, що настав крах усім її мріям, усім сподіванням (Л. Дмитерко); Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф, — ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (П. Колесник); — Діла... Хоч що небудь із грошей привіз? — Де там! З себе продав (Савка) усе, щоб якось додому добратись. Повний прогар! (Ю. Мокрієв); Жаль дружби на весь вік, що згасла за хвилину,.. і злетів, і проваль... (М. Рильський); По всіх закутках заводу тільки й розмов, що про цілковите фіаско головного інженера (Ю. Шовкопляс). — Пор. пора́зка.
Словник синонімів української мови