поручник
Поручник, -ка
м.
1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.
Словник української мови Грінченка