похукати —
поху́кати дієслово доконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
похукати —
-аю, -аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
похукати —
ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (А. Тесленко); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
похукати —
ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (Тесл.
Словник української мови в 11 томах