похукати

ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням.

Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (Тесл., З книги життя, 1949, 31);

Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір’я (Загреб., Шепіт, 1966, 376).

Значення в інших словниках

1. похукати — поху́кати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. похукати — -аю, -аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похукати — ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (А. Тесленко); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. похукати — Похукати, -каю, -єш гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.  Словник української мови Грінченка