Великий тлумачний словник сучасної мови

похукати

поху́кати

-аю, -аєш, док., неперех. і рідко перех., розм.

Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. похукати — поху́кати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. похукати — ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (А. Тесленко); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
  3. похукати — ПОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (Тесл.  Словник української мови в 11 томах
  4. похукати — Похукати, -каю, -єш гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.  Словник української мови Грінченка