почестка
Поче́стка, -ки
ж.
1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Н. Вол. у. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Г. Барв. 205. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини. Г. Барв. 423.
2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку. Черк. у.
Словник української мови Грінченка