почестка

ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть (шинкарка) (Ганна Барвінок); — А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). — Пор. 1. частува́ти.

Значення в інших словниках

1. почестка — поче́стка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. почестка — -и, ж. 1》 етн., заст. Частування, пригощання. 2》 розм., рідко. Честь, слава.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почестка — ПОЧЕ́СТКА, и, ж. 1. етн., заст. Частування, пригощання. Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Ганна Барвінок). 2. розм., рідко. Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. почестка — ПОЧЕ́СТКА, и, ж. 1. етн., заст. Частування, пригощання. Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Барв., Опов.., 1902, 260). 2. розм., рідко. Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. почестка — Поче́стка, -ки ж. 1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Н. Вол. у. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Г. Барв. 205.  Словник української мови Грінченка