почесний
ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю. Смолич); Кіно в житті села було видатною подією (Григорій Тютюнник); Колектив (бандуристів) одержав чимало почесних нагород (з журналу); Великі творяться діла в нашім краї (М. Рильський).
ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть (шинкарка) (Ганна Барвінок); — А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). — Пор. 1. частува́ти.
Словник синонімів української мови