Значення в інших словниках
-
почесний —
Гідний пошани, р. поштивий; (рід) шанований, заслужений.
Словник синонімів Караванського
-
почесний —
див. шановний
Словник синонімів Вусика
-
почесний —
[почеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
почесний —
-а, -е. 1》 Гідний поваги, пошани. || Який користується повагою, пошаною. 2》 Признач. для вияву поваги, пошани. || Такий, що надається на знак поваги, пошани. || Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесний академік. Почесний громадяник міста.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
почесний —
ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); // Який користується повагою, пошаною.
Словник української мови у 20 томах
-
почесний —
посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори.
Фразеологічний словник української мови
-
почесний —
ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю.
Словник синонімів української мови
-
почесний —
Поче́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
почесний —
ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
почесний —
Почесний, почестний, -а, -е 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку.
Словник української мови Грінченка