Словник української мови Грінченка

почесний

Почесний, почестний, -а, -е

1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у.

2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. Г. Барв. 457. почесна (чарка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Грин. III. 513. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали. Мкр. Н. Зо.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. почесний — поче́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. почесний — Гідний пошани, р. поштивий; (рід) шанований, заслужений.  Словник синонімів Караванського
  3. почесний — див. шановний  Словник синонімів Вусика
  4. почесний — [почеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. почесний — -а, -е. 1》 Гідний поваги, пошани. || Який користується повагою, пошаною. 2》 Признач. для вияву поваги, пошани. || Такий, що надається на знак поваги, пошани. || Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесний академік. Почесний громадяник міста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); // Який користується повагою, пошаною.  Словник української мови у 20 томах
  7. почесний — посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори.  Фразеологічний словник української мови
  8. почесний — ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю.  Словник синонімів української мови
  9. почесний — Поче́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах