Великий тлумачний словник сучасної мови

почесний

поче́сний

-а, -е.

1》 Гідний поваги, пошани.

|| Який користується повагою, пошаною.

2》 Признач. для вияву поваги, пошани.

|| Такий, що надається на знак поваги, пошани.

|| Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесний академік. Почесний громадяник міста.

Почесна варта — парадно вдягнені озброєні військовики, що стоять біля Вічного Вогню, державного прапора та ін. під час свят та урочистих подій.

3》 Який робить честь кому-небудь.

|| Честь або гідність якого не принижено.

4》 у знач. ім. почесне, -ного, с., зах. Частування.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. почесний — поче́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. почесний — Гідний пошани, р. поштивий; (рід) шанований, заслужений.  Словник синонімів Караванського
  3. почесний — див. шановний  Словник синонімів Вусика
  4. почесний — [почеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); // Який користується повагою, пошаною.  Словник української мови у 20 томах
  6. почесний — посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори.  Фразеологічний словник української мови
  7. почесний — ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю.  Словник синонімів української мови
  8. почесний — Поче́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  10. почесний — Почесний, почестний, -а, -е 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку.  Словник української мови Грінченка