призволення

Призволення, -ня

с. Позволеніе; соизволеніе.

Значення в інших словниках

1. призволення — Дозвіл [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. призволення — призво́лення іменник середнього роду призволе́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. призволення — -я, с., заст. 1》 Благодіяння, милість. 2》 Дозвіл, згода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призволення — ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро! .. верніться-бо в Італію! .. Мій корабель до вашої послуги з господарем його.  Словник української мови у 20 томах
5. призволення — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев.  Словник синонімів української мови
6. призволення — Призволе́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. призволення — ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах