Орфографічний словник української мови

призволення

призво́лення

іменник середнього роду

призволе́ння

іменник середнього роду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. призволення — Дозвіл [IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. призволення — -я, с., заст. 1》 Благодіяння, милість. 2》 Дозвіл, згода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призволення — ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро! .. верніться-бо в Італію! .. Мій корабель до вашої послуги з господарем його.  Словник української мови у 20 томах
  4. призволення — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев.  Словник синонімів української мови
  5. призволення — Призволе́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. призволення — ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  7. призволення — Призволення, -ня с. Позволеніе; соизволеніе.  Словник української мови Грінченка