призволення
ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст.
1. Благодіяння, милість.
[Антоніо:] Маестро! .. верніться-бо в Італію! .. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Леся Українка);
“Польний гетьман .. радить вам віддати замок на капітуляцію .. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері” (М. Старицький).
2. Дозвіл, згода.
Словник української мови (СУМ-20)