призволення
ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст.
1. Благодіяння, милість.
[Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр., III, 1952, 120);
«Польний гетьман.. радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері» (Стар., Облога.., 1961, 84).
2. Дозвіл, згода.
Словник української мови (СУМ-11)