пристрітник

Пристрі́тник, -ка

м.

1) Человѣкъ, имѣющій способность сглазить при встрѣчѣ съ кѣмъ. Чуб. I. 126.

2) раст. Lysimachia nummularia. Вх. Пч. II. 33.

Значення в інших словниках

1. пристрітник — -а, ч. Людина, здатна зурочити когось поглядом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. пристрітник — ПРИСТРІ́ТНИК, а, ч. За уявленнями носіїв традиційної культури – людина, яка має надприродну силу викликати чиюсь хворобу своїм поглядом.  Словник української мови у 20 томах
3. пристрітник — Пристрі́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)