притикати

I. Притика́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. приткати, -тчу, -тче́ш, гл. Притыкать, приткать, выткать еще нѣкоторое количество.

---------------

II. Притика́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. приткнути, -кну, -не́ш, гл.

1) = пристромлювати, пристромити. Драг. 207.

2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. Грин. II. 274.

3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? Харьк.

3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. Н. Вол. у.

5) приткне но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ. Ном. № 4476.

Значення в інших словниках

1. притикати — Крім прямого значення, ще в розумінні: докоряти, дорікати [II]  Словник з творів Івана Франка
2. притикати — притика́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. притикати — -аю, -аєш, недок., приткнути, -ну, -неш, док., перех., розм. 1》 перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось. || Убивати або ранити, проколюючи чим-небудь гострим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. притикати — ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм. 1. перев. чим. Простромлюючи чимось, закріплювати в певному положенні, притискати що-небудь до чогось.  Словник української мови у 20 томах
5. притикати — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. притикати — ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. 1. перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось.  Словник української мови в 11 томах