притикати

притика́ти

-аю, -аєш, недок., приткнути, -ну, -неш, док., перех., розм.

1》 перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось.

|| Убивати або ранити, проколюючи чим-небудь гострим.

|| Устромлювати що-небудь кудись для збереження, схову і т. ін.

|| у що. Засовуючи, заколюючи, прикріплювати щось до чого-небудь.

2》 тільки недок., до чого, діал. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь.

3》 перев. док. Поспіхом або як-небудь покласти, примостити, прилаштувати щось.

|| Помістити, розташувати що-небудь.

4》 до чого, рідко. Прикладати, приставляти що-небудь до чогось.

5》 перев. док., перен. Влаштувати кого-небудь на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. з труднощами або на деякий час).

|| Надати, знайти кому-небудь місце, притулок.

|| Надрукувати, опублікувати де-небудь.

6》 перев. док., рідко. Використати певним чином.

7》 до чого, перен. Робити причетним до чого-небудь, уплутувати в щось.

Значення в інших словниках

1. притикати — Крім прямого значення, ще в розумінні: докоряти, дорікати [II]  Словник з творів Івана Франка
2. притикати — притика́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. притикати — ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм. 1. перев. чим. Простромлюючи чимось, закріплювати в певному положенні, притискати що-небудь до чогось.  Словник української мови у 20 томах
4. притикати — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. притикати — ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. 1. перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось.  Словник української мови в 11 томах
6. притикати — I. Притика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. приткати, -тчу, -тче́ш, гл. Притыкать, приткать, выткать еще нѣкоторое количество. --------------- II. Притика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. приткнути, -кну, -не́ш, гл. 1) = пристромлювати, пристромити. Драг. 207. 2) Только сов.  Словник української мови Грінченка