притикати
МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал. (міститися безпосередньо біля чогось); ПІДСТУПА́ТИ, НАСТУПА́ТИ, ПІДХО́ДИТИ, НАСУВА́ТИСЯ, ПІДПИРА́ТИ розм., НАБІГА́ТИ розм., ПРИСТУПА́ТИ розм. (про ліс, яри, гори і т. ін. — розміщуватися біля чогось); СУСІ́ДИТИ (бути розташованим поруч, поблизу). Степ межує з морем (Ю. Яновський); Поля його батька граничили з полями Василя (О. Кобилянська); Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні (І. Нечуй-Левицький); До будинку примикали господарськібудівлі (О. Гончар); У дворі, що прилягав до шляху, старий Поліщук.. порався коло воза (М. Олійник); Сула їх (Лубни) обіймає з одного боку... Пригорнулась одним берегом і простяглась далі луками... (Остап Вишня); До світлиці притикає скілька бічних кімнат (Леся Українка); З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (П. Кочура); Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (О. Донченко); Знизу й згори підходив до монастиря.. зелений ліс (П. Загребельний); Темні гори, увінчані густим лісом, насувались на село могутнім громаддям (О. Донченко); Море набухло, підпирало садиби нижнього яруса села (І. Ле); Набігає аж на кручі Зеленая нива (П. Усенко); Видно, як амфітеатр (гір) наближається до Дніпра, піднімається все вище і приступає до самого Дніпра (І. Нечуй-Левицький); З ними тут сусідила велика артіль заробітчан (О. Гончар).
ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). — Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти (впе́рти), притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула (мати) до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер (Піддубний) в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).
ПРИКЛА́СТИ (щось упритул до чого-небудь), ПРИТУЛИ́ТИ, ПРИСТА́ВИТИ, ПРИПАСУВА́ТИ розм., ПРИЛОЖИ́ТИ розм., ПРИТКНУ́ТИ розм.; ПРИТИ́СНУТИ (щільно); ПРИКРИ́ТИ (перев. рукою щось). — Недок.: приклада́ти, притуля́ти (притулювати), приставля́ти, припасо́вувати, притика́ти, притиска́ти (прити́скувати), прикрива́ти. Стояв над нею Прокіп, собі руку приклавши до спітнілого чола (Т. Осьмачка); Вона не договорила і притулила хустку до очей, утираючи сльози (І. Франко); — Дихайте, — сказав Щорс, приставивши лікарську трубку до широкої полковничої спини (О. Довженко); Дістає (конвоїр) з кишені губну гармошку і закоцюблими руками припасовує до рота (О. Гончар); Їй було душно,.. і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний); Всі один по другім притискали ухо до смереки (І. Франко); Дівчина.. взяла квітку в руки і притиснула її до щоки (Д. Ткач); Вирву я листочок Да прикрию слідочок, Щоб не припав пилочок (пісня).
Словник синонімів української мови