притикати
ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм.
1. перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось.
Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, верхівців (Горд., Чужу ниву.., 1947, 236);
// Убивати або ранити, проколюючи чим-небудь гострим.
Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787);
// Устромлювати що-небудь кудись для збереження, схову і т. ін.
Коли у прочинених дверях церкви заблимали свічки, старий зупинився біля тину, що підходив до церковної огорожі, оглянувся, бережно вийняв з халяви ножа і приткнув його коло найнижчої хворостини та й пішов на сповідь (Стельмах, І, 1962, 428);
// у що. Засовуючи, заколюючи, прикріплювати щось до чого-небудь.
Зірвала [Уляна] квітку свіжу, як зірницю, І другу, й третю вирвала на те: Одну приткне в мушкет, другу в порохівницю. Коневі в гриву третю заплете (Мал., Звенигора, 1959, 89).
2. тільки недок., до чого, діал. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь.
До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л. Укр., II, 1951, 341);
Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку, коли почув за собою різкий знайомий голос (Фр., VII, 1951, 127);
Купив [Сава] їй сам у поблизькім містечку, що притикало до їхнього села, люльку (Коб., II, 1956, 163).
3. перев. док. Поспіхом або як-небудь покласти, примостити, прилаштувати щось.
Надія Григорівна просила приткнути десь у ящику навіть коробочку з Лялиними молочними зубами (Гончар, IV, 1960, 46);
Він ніяково топтався на місці, не знаючи, куди приткнути свою облізлу заячу шапку (М. Ол., Леся, 1960, 145);
// Помістити, розташувати що-небудь.
[Xрапко:] А тут одно… Гм! та ще так густо написано, що нігде другого й приткнути… От, побий його морока, треба переписувати!.. (Мирний, V, 1955, 121).
4. до чого, рідко. Прикладати, приставляти що-небудь до чогось.
Всі один по другім притикали ухо до смереки (Фр., III, 1950, 130).
5. перев. док., перен. Влаштувати кого-небудь на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. з труднощами або на деякий час).
[Надія:] Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (Підс., Жарти.., 1968, 13);
// Надати, знайти кому-небудь місце, притулок.
— Вас я візьму до себе, в каюту, а дівчину абсолютно нікуди приткнути (Трубл., Шхуна.., 1940, 17);
— З квартирами в Моргунах важко, але кудись приткне [комендант штабу] (Голов., Тополя.., 1965, 24);
// Надрукувати, опублікувати де-небудь.
Жаль буде, коли мої образки запізно прийдуть до «Народа», врешті Ви їх тоді де-небудь приткнете в «Житю і слові» чи деінде (Л. Укр., V, 1956, 159);
Є в мене ще двоє віршів, котрі зараз Вам подам.. Може, як не візьмете для видання Вашого, то приткнете їх у «Зорю» абощо (Сам., II, 1958, 443).
Приткну́ти [свою́] го́лову (себе́) — знайти собі якийсь притулок.
Хіба мало таких, як я. Хіба трохи тиняється по світу, де б свою голову прихилити, де б себе приткнути?!.. (Мирний, І, 1949, 315).
6. перев. док., рідко. Використати певним чином.
Назбирав він і грошей, і одежі… Навіщо? Сам не знає, де його подіти, куди приткнути (Мирний, І, 1949, 233).
7. до чого, перен. Робити причетним до чого-небудь, уплутувати в щось.
Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)