самозречення

Самозречення, -ня

с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.

Значення в інших словниках

1. самозречення — самозре́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозречення — -я, с. 1》 Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (О.  Словник української мови у 20 томах
4. самозречення — САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах