самозречення

САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Самопожертва в ім'я прогресу людства; — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо... бо це нікому не потрібна жертва! (О. Донченко); Материнське серце і почуття! Які ви недосяжні для холодного розуму! Які ви бездонні у своїй людській доброті, шляхетності, самопосвяті! (з газети).

Значення в інших словниках

1. самозречення — самозре́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозречення — -я, с. 1》 Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (О.  Словник української мови у 20 томах
4. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах
5. самозречення — Самозречення, -ня с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.  Словник української мови Грінченка