сипець

Сипець, -пця

м. Сыпучее тѣло. Канев. у. Земля — сипець, суха. (Залюб.). Там кучугури, самий пісок сипець. Новомоск. у. сипцю да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом.

Значення в інших словниках

1. сипець — сипе́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сипець — -пцю, ч. 1》 Перепрілий гній або подрібнений торф. 2》 розм. Пересохла або суха земля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сипець — СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (із журн.); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (з газ.). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
4. сипець — СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (Колг. Укр., 4, 1956, 9); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах