сипець
СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч.
1. Перепрілий гній або подрібнений торф.
Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (із журн.);
Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (з газ.).
2. розм. Пересохла або суха земля.
Високі сівалки у куряві бродять, Дзвенять сошниками в протряхлій ріллі, Пушать і мережать .. Шамшать у сипці, як вітри в ковилі (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)