сипець
СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч.
1. Перепрілий гній або подрібнений торф.
Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (Колг. Укр., 4, 1956, 9);
Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (Рад. Укр., 1. І 1965, 1).
2. розм. Пересохла або суха земля.
Високі сівалки у куряві бродять, Дзвенять сошниками в протряхлій ріллі, Пушать і мережать.. Шамшать у сипці, як вітри в ковилі (Вирган, Квіт. береги, 1950, 19).
Словник української мови (СУМ-11)