сторжити Сторжи́ти, -жу, -жи́ш гл. = сторгувати. Я сторжив коня. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках сторжити — сторжи́ти дієслово доконаного виду сторгувати діал. Орфографічний словник української мови сторжити — СТОРЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, що, діал. Сторгувати. Сторжити коня. Словник української мови у 20 томах сторжити — -жу, -жиш, док., перех., діал. Сторгувати. Сторжити коня. Великий тлумачний словник сучасної мови сторжити — СТОРЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., діал. Сторгувати. Сторжити коня. Словник української мови в 11 томах