страж

Страж, -жі

ж. = сторожа. — держати. Быть на караулѣ, на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 71.

Значення в інших словниках

1. страж — страж іменник чоловічого роду, істота охоронець арх., поет.  Орфографічний словник української мови
2. страж — Страж, ж., збірн. Сторожа, сторожова команда. ● Страж огнева — пожежна сторожа. Хоч страж огнева старала ся всіма силами ратувати, то мусіла обмежити ся на охорону сусідних хат, щоби й ті не погоріли (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. страж — див. вартовий; сторож  Словник синонімів Вусика
4. страж — див. сторож  Словник чужослів Павло Штепа
5. страж — СТРАЖ, а, ч., заст. 1. Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. – Агей, на конях, козаки! – гукнув озброєний страж біля воріт замку. – Невільно без дозволу до замку...  Словник української мови у 20 томах
6. страж — страж охорона, сторожа (ст) ◊ страж пожа́рна пожежна служба (ст)||фаєрпікета ◊ страж пожа́рний = стра́жак (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. страж — -а, ч., заст. 1》 Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. Страж порядку розм. — міліціонер, поліцай та ін. 2》 книжн. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. страж — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.  Словник синонімів української мови
9. страж — СТРАЖ, а, ч., заст. 1. Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. — Агей, на конях, козаки! — гукнув озброєний страж біля воріт замку.  Словник української мови в 11 томах