страж

ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.; КОНВО́ЙНИК, КОНВО́ЙНИЙ, КОНВОЇ́Р (той, хто, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Вартові здіймають з Нартала частину ланцюгів, але руки й ноги лишають у кайданах (Леся Українка); Прибіг вартівник із табору (І. Франко); З жахом прислухається вона до пострілів чатових (З. Тулуб); Сиділи в машині командуючого Галка й Орел. У кожухах, які одягають у люті морози сторожі, караульні (П. Автомонов); — Агей, на конях, козаки! — гукнув озброєний страж біля воріт замку (І. Ле); Вартовик з переполоху закричав (П. Панч); На башті маячить стійковий (Ю. Яновський); Замок охороняли стійчики; Під вікнами в'язниці ходить шельвах-жовнір з карабіном (І. Франко); Біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони (О. Гончар); Виходять кілька душ конвойних з рушницями, між ними плазує на землі увесь укручений ланцюгами Кармелюк (С. Васильченко); Коломийський староста недаремно старався, добираючи Іванові конвоїра. Жандарм, що супроводив його, був якраз доброю людиною (П. Колесник). — Пор. 1. охоро́нець, 1. сто́рож.

ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто піклується про збереження чого-небудь, стежить за дотриманням чогось), СТО́РОЖ, СТРАЖ заст., книжн., ХРАНИ́ТЕЛЬ заст. Зоня виконує в нашому домі роль охоронця моральності (Ірина Вільде); Ви права сторожі? Ні, право в вас Лиш щит, котрим безправ'я закриваєсь! (І. Франко); Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість (О. Гончар); І тільки село було вірним хранителем мови народної, село та найбідніші прошарки населення (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. страж — страж іменник чоловічого роду, істота охоронець арх., поет.  Орфографічний словник української мови
2. страж — Страж, ж., збірн. Сторожа, сторожова команда. ● Страж огнева — пожежна сторожа. Хоч страж огнева старала ся всіма силами ратувати, то мусіла обмежити ся на охорону сусідних хат, щоби й ті не погоріли (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. страж — див. вартовий; сторож  Словник синонімів Вусика
4. страж — див. сторож  Словник чужослів Павло Штепа
5. страж — СТРАЖ, а, ч., заст. 1. Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. – Агей, на конях, козаки! – гукнув озброєний страж біля воріт замку. – Невільно без дозволу до замку...  Словник української мови у 20 томах
6. страж — страж охорона, сторожа (ст) ◊ страж пожа́рна пожежна служба (ст)||фаєрпікета ◊ страж пожа́рний = стра́жак (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. страж — -а, ч., заст. 1》 Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. Страж порядку розм. — міліціонер, поліцай та ін. 2》 книжн. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. страж — СТРАЖ, а, ч., заст. 1. Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. — Агей, на конях, козаки! — гукнув озброєний страж біля воріт замку.  Словник української мови в 11 томах
9. страж — Страж, -жі ж. = сторожа. — держати. Быть на караулѣ, на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 71.  Словник української мови Грінченка