стражник

Стражник, -ка

м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. н. п.

Значення в інших словниках

1. стражник — стра́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стражник — див. поліцай  Словник чужослів Павло Штепа
3. стражник — СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але .. небезпечно...  Словник української мови у 20 томах
4. стражник — стра́жник = стра́жак (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. стражник — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. 2》 Той, хто стереже, охороняє що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стражник — Стра́жник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стражник — СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але..  Словник української мови в 11 томах