Значення в інших словниках
-
стражник —
стра́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
стражник —
СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але .. небезпечно...
Словник української мови у 20 томах
-
стражник —
стра́жник = стра́жак (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
стражник —
-а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. 2》 Той, хто стереже, охороняє що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стражник —
Стра́жник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стражник —
СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але..
Словник української мови в 11 томах
-
стражник —
Стражник, -ка м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. н. п.
Словник української мови Грінченка