стражник
стра́жник
-а, ч.
1》 У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості.
2》 Той, хто стереже, охороняє що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мовистра́жник
-а, ч.
1》 У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості.
2》 Той, хто стереже, охороняє що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови