стрілонька

Стріла, -ли

ж.

1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина. н. п.

2) — огняна. Молнія.

3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу.

4) Часть ткацк. станка. см. верстат. Шух. І. 256.

5) Часть маслобойни. см. олійниця. Шух. І. 163.

6) Часть плуга. Вас. 199.

7) — водяна. раст. = стрілиця 4. ЗЮЗО. І. 134. ум. стрілка, стрілонька, стрілочка. Винесла лучок і стрілочок пучок. Чуб. V. 289.

Значення в інших словниках

1. стрілонька — стрі́лонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стрілонька — СТРІ́ЛОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до стріла́ 1, 4. Тихо... Що то ніби грає, Ніби жалібно співає, Іскорками, блискавками, Огневими стрілоньками Блискає, тремтить? (М. Вороний).  Словник української мови у 20 томах
3. стрілонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до стріла 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрілонька — СТРІ́ЛОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стріла́ 1, 4. Тихо… Що то ніби грає, Ніби жалібно співає, Іскорками, блискавками, Огневими стрілоньками Блискає, тремтить? (Вороний, Вибр., 1959, 133).  Словник української мови в 11 томах