фурчати —
фурча́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
фурчати —
ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (з наук. літ.); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук.
Словник української мови у 20 томах
фурчати —
-чу, -чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). || Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. || Утворювати деренчливий звук під час роботи (про механізми).
Великий тлумачний словник сучасної мови
фурчати —
ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кроп., 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук.
Словник української мови в 11 томах