щебетання

Щебета́ння, -ня

с.

1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73.

2) Веселый разговоръ, веселая болтовня.

Значення в інших словниках

1. щебетання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
2. щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (І.  Словник української мови у 20 томах
3. щебетання — щебета́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
4. щебетання — -я, с. Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. щебетання — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю.  Словник синонімів української мови
6. щебетання — Щебета́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах