міщанин

Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер?

Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень. По-перше, міщанином колись називали людину, що належала до міської ремісничо-торговельної верстви населення, а з 1775 року це слово стало офіційним найменуванням людей, головним чином з дрібної буржуазії, котрі уособлювали в царській Росії окремий стан (нижчий від купецького). По-друге, міщанин уживалося на позначення жителя міста.

Згаданий іменник виступає і переносно. Так кажуть про того, в кого дрібні, обмежені, власницькі інтереси та вузький ідейний і суспільний світогляд. Перші два значення в сучасній українській мові є застарілі: міщанин як назва мешканця міста виразно поступається місцем слову городянин. Проте вона може використовуватися в науковій і художній літературі як історизм.

Значення в інших словниках

1. міщанин — Мешканець міста [X]  Словник з творів Івана Франка
2. міщанин — міщани́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири міщани́на  Орфографічний словник української мови
3. міщанин — Городянин, г. зн. міщух; П. обиватель, філістер, зн. салогуб.  Словник синонімів Караванського
4. міщанин — див. житель  Словник синонімів Вусика
5. міщанин — [м'ішчанин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ание, -ан  Орфоепічний словник української мови
6. міщанин — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. 2》 перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький); Чути пісню було ..  Словник української мови у 20 томах
8. міщанин — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О.  Словник синонімів української мови
9. міщанин — Міщани́н, -на; міща́ни, -ща́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було..  Словник української мови в 11 томах
11. міщанин — Міщанин, -на м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472.  Словник української мови Грінченка