міщанин
МІЩАНИ́Н, а, ч.
1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства.
За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький);
Чути пісню було .. і в хатах заможніших міщан та ремісництва (О. Ільченко).
2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким світоглядом; обиватель.
Театри часто пропонують аудиторії спектаклі, в яких панує культ егоїзму, індивідуального бунту, потакання примхам розбещеного міщанина (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)