міщанин
МІЩАНИ́Н, а, ч.
1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства.
За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172);
Чути пісню було.. і в хамах заможніших міщан та ремісництва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 115);
2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.
Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина (Ком. Укр., 6, 1960, 57).
Словник української мови (СУМ-11)