Городянин, г.зн. міщух; П. обиватель, філістер, зн. салогуб.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
міщанин —
Мешканець міста [X]
Словник з творів Івана Франка
міщанин —
Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер? Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
міщанин —
міщани́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири міщани́на
Орфографічний словник української мови
міщанин —
[м'ішчанин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ание, -ан
Орфоепічний словник української мови
міщанин —
-а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. 2》 перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
міщанин —
МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький); Чути пісню було ..
Словник української мови у 20 томах
міщанин —
ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О.
Словник синонімів української мови
міщанин —
МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було..
Словник української мови в 11 томах
міщанин —
Міщанин, -на м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472.
Словник української мови Грінченка