міщанин

ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Довженко); Місто жило однією турботою: які ще кари принесе городянам наступний день? (В. Петльований); Міський зняв пенсне і.. протирав скельця (А. Головко); Вже збираються гуртами І міщани, і селяни, Неспокій великий в краю, Так і жди, що люд повстане (Леся Українка); Переяслівський майдан Шумів ще юрбами містян (М. Бажан).

МІЩАНИ́Н (людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами й вузьким світоглядом), ОБИВА́ТЕЛЬ, ФІЛІСТЕ́Р книжн., БЮ́РГЕР заст., САЛОГУ́Б заст. зневажл. Переглянув щойно написані рядки і гіркувато посміхнувся: яка пожива для критиків — ось вона пика міщанина, обивателя. Модне словечко (В. Дрозд); (вась:) Невже ми, наче яксь обивател, будемо робити з нього (карбованця) культ... божество? (. Муратов); (Криштоф:) Ти філістер, от що я тобі скажу (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. міщанин — Мешканець міста [X]  Словник з творів Івана Франка
2. міщанин — Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер? Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. міщанин — міщани́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири міщани́на  Орфографічний словник української мови
4. міщанин — Городянин, г. зн. міщух; П. обиватель, філістер, зн. салогуб.  Словник синонімів Караванського
5. міщанин — див. житель  Словник синонімів Вусика
6. міщанин — [м'ішчанин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ание, -ан  Орфоепічний словник української мови
7. міщанин — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. 2》 перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький); Чути пісню було ..  Словник української мови у 20 томах
9. міщанин — Міщани́н, -на; міща́ни, -ща́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було..  Словник української мови в 11 томах
11. міщанин — Міщанин, -на м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472.  Словник української мови Грінченка