врешті
ВРЕШТІ (УРЕШТІ) – В (У) РЕШТІ
Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промовити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась від запросин – врешті їй було не до того (М.Коцюбинський); Довго висіла над Лисою горою тиша, тужавіла, стискалася і врешті розверзлася вибухами гранат і стріляниною (Р.Іваничук).
В (у) решті, ім. з прийм. На весь гуртожиток тільки ви й живете удвох в одній кімнаті, а в решті кімнат – по четверо, по п’ятеро (Є.Гуцало).
Словник-довідник з українського літературного слововживання