Значення в інших словниках
-
врешті —
вре́шті прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
врешті —
ВРЕШТІ (УРЕШТІ) – В (У) РЕШТІ Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промовити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась від запросин...
Літературне слововживання
-
врешті —
<�УРЕШТІ> пр.. див. ЗРЕШТОЮ, НАРЕШТІ.
Словник синонімів Караванського
-
врешті —
(урешті), присл. 1》 Нарешті, наостанку, зрештою. 2》 У поєднанні зі сполучником "а" має значення: а втім, а зрештою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
врешті —
ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), присл. Те саме, що зре́штою. Знайшов урешті папіросу і закурив (М. Коцюбинський); Коридор врешті скінчився, вони піднялися двома поверхами вище (А. Дімаров); – Аякже!...
Словник української мови у 20 томах
-
врешті —
див. нарешті
Словник синонімів Вусика
-
врешті —
НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив.
Словник синонімів української мови
-
врешті —
Вре́шті, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
врешті —
ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), присл. 1. Нарешті, наостанку, зрештою. Знайшов урешті папіросу і закурив (Коцюб., II, 1955, 428); Прокинеться врешті народ там [на капіталістичному сході] титан! (Тич., II, 1957, 213).
Словник української мови в 11 томах