конспіративний

КОНСПІРАТИВНИЙ, КОНСПІРАЦІЙНИЙ – КОНСПІРАТОРСЬКИЙ

Конспіративний, конспіраційний. Пов’язаний з конспірацією, таємний: конспіративна квартира, конспіративне засідання.

Конспіраторський. Який стосується конспіратора, властивий конспіраторові: конспіраторські звички.

Значення в інших словниках

1. конспіративний — конспірати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конспіративний — Законспірований, засекречений; (гурток) нелегальний, таємний, секретний, підпільний; конспіраційний.  Словник синонімів Караванського
3. конспіративний — -а, -е. Пов'язаний з конспірацією; таємний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конспіративний — Змовний, змовницький, таємний, захований, див. секретний, сокровенний  Словник чужослів Павло Штепа
5. конспіративний — КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е. Пов'язаний з конспірацією; таємний. Нарада суто конспіративна, бо ж окупаційна влада за такі інтриги могла б і шибеницею почастувати (Д. Бузько); – Постукала війна і в наші двері.  Словник української мови у 20 томах
6. конспіративний — конспірати́вний (від лат. conspiratus – таємний) таємний, підпільний, схований від офіційної влади.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. конспіративний — НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з діяльністю проти існуючої влади в умовах суворої таємничості), ПІДПІ́ЛЬНИЙ, ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й рідше, ПОТАЄ́МНИЙ рідше; КОНСПІРАТИ́ВНИЙ (пов'язаний з конспірацією).  Словник синонімів української мови
8. конспіративний — Конспірати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. конспіративний — КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е. Пов’язаний з конспірацією; таємний. Підпільний райком партії влаштував конспіративне засідання (Ю. Янов., II, 1954, 22); Старі більшовики в свій час уміли добре організувати конспіративні квартири, явки, паролі, шифри (Шер., Молоді месники, 1949, 9).  Словник української мови в 11 томах