конспіративний
КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е.
Пов'язаний з конспірацією; таємний.
Нарада суто конспіративна, бо ж окупаційна влада за такі інтриги могла б і шибеницею почастувати (Д. Бузько);
– Постукала війна і в наші двері. Зараз нам треба розійтися по конспіративних квартирах (М. Стельмах);
Серед конфіскованих Крохмалевих паперів був конспіративний лист Лесі Українки (М. Олійник);
– А коли рада? І де вона відбудеться? – Скоро. Конспіративне місце її проведення ми планували в Києві (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)