уповноваження

УПОВНОВАЖЕННЯ – ПОВНОВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).

Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

Значення в інших словниках

1. уповноваження — уповноваження – повноваження Не думайте, що ці іменники синоніми. Різниця між ними є, і не тільки значеннєва. Уповноваження – надання комусь прав діяти від імені того, хто це доручає. Одержати уповноваження на проведення ревізії.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. уповноваження — уповнова́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. уповноваження — УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (І. Франко); Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. уповноваження — (вповноваження), -я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уповноваження — Уповнова́ження, -ння; -ження, -ва́жень і -женнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уповноваження — УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (Фр.  Словник української мови в 11 томах