Значення в інших словниках
-
уповноваження —
уповноваження – повноваження Не думайте, що ці іменники синоніми. Різниця між ними є, і не тільки значеннєва. Уповноваження – надання комусь прав діяти від імені того, хто це доручає. Одержати уповноваження на проведення ревізії.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
уповноваження —
УПОВНОВАЖЕННЯ – ПОВНОВАЖЕННЯ Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський). Повноваження.
Літературне слововживання
-
уповноваження —
УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (І. Франко); Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
уповноваження —
(вповноваження), -я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
уповноваження —
Уповнова́ження, -ння; -ження, -ва́жень і -женнів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
уповноваження —
УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (Фр.
Словник української мови в 11 томах