уповноваження
УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені.
[Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (Фр., IV, 1950, 31);
Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (Коцюб., III, 1956, 359).
Словник української мови (СУМ-11)