ізоколон
ізоколо́н
• ізоколон
(від грец. ίσόκωλον — рівночленність)
- риторична фігура, кількаразовий повтор на невеликому відрізку худож. тексту одних і тих же слів або частин речення (колонів), розміщених в однаковому синтаксичному порядку, тобто синтаксичний паралелізм, анафора і т. п. І. використовується з метою емоційного забарвлення мови худож. творів. Немало прикладів І. є в ораторській прозі л-ри Київської Русі, творах М. Гоголя, О. Довженка А. Малишка, Д. Павличка та ін.
■ Літ.: Гіршман М. М. Ритм прози. "Радянське літературознавство". 1968, № 2.
М. М. Сулима.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)