ізоколон
ІЗО́КОЛОН, у, ч., літ.
Риторична фігура, в якій у двох або кількох відрізках мовлення частини речення розміщені в однаковому порядку.
Прийом ізоколону створює повний паралелізм (з наук. літ.);
З-поміж фігур слова автори київських латиномовних поетик і риторик визначають фігури додавання (анафора, антистрофа, синонімія, полісиндетон тощо), подібності (парономазія, ізоколон, антитеза) та пропуску (асиндетон) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)