абстрактний
АБСТРА́КТНИЙ, а, е.
1. Який виник у результаті абстрагування; протилежне конкретний.
Коли-не-коли він підіймав одну руку й пальцем ніби показував на абстрактну мисль (І. Нечуй-Левицький);
Ті змучені, голодні, стероризовані, віддані на понищення люди, які стояли перед професором Шнурре, мали в думках інше, зосереджувалися в ті хвилі зовсім не на абстрактних теоріях, а насамперед на вирішенні оголеного в усій своїй жорстокій відвертості питання: хто кого? (П. Загребельний);
Для Франка краса в мистецтві існує не як втілення якоїсь абстрактної ідеї, а реально і об'єктивно (з наук. літ.);
Політична програма М. Драгоманова була значною мірою утопічною, абстрактною (з наук. літ.);
// Оснований на абстракції (у 1 знач.), схильний до абстрагування.
Абстрактне мислення;
// Відірваний від дійсності, від життя.
Загалом у своїх літературних вправах я не брав далеких абстрактних тем, – теми брав я з того життя, яке мене оточувало і що мене вражало (С. Васильченко);
І потім ці абстрактні розмови про націю. Вона, звичайно, далеко не проти того, щоб її країна вийшла на широку дорогу (М. Хвильовий).
2. Стос. до абстракціонізму, пов'язаний з ним.
Геометричний абстракціонізм – вид абстрактного мистецтва, композиції якого побудовані з обмеженого набору правильних форм і основних кольорів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)