алалія
АЛАЛІ́Я, ї, ж., мед.
Відсутність або обмеження мови в дітей з нормальним слухом унаслідок недорозвинення або ушкодження мовних ділянок кори великих півкуль головного мозку.
Серед дітей дошкільного віку алалія трапляється приблизно в 1 %, а серед школярів – у 0,6–0,2 % (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)